Війна і німці
Sep. 3rd, 2011 07:26 pmПриїжджає якось Миколайович до батьків на село, а мати й каже: - Радість у нас, синку: батько більше не п'є.
І вимальовується така історія.
Звичайно батько як нап'ється, так і починає жінку ганять по хаті. Цього разу втекла вона до літньої кухні спати. А вранці не побігла курей кормити, а зачаїлась в засідці.
Батько проспався, виповз на ганок, та й почимчикував до окремо стоячого санвузла в кінці двору. Мати в кухні порахувала до десяти, поки він штани спустить, прихватила пусте відро і кинулась слідом.
- Я ссобі тільки-но присів і розслабився, - каже батько, - як двері розчахуются, ця зараза залітає з вулиці - і по морді. З лівої, з правої, з лівої, з правої... А потім вискочила і назад з відром. Ще й на голову відро мені наділа.
Віриш, синку, німці так не били.
Доста, більше я з нею не воюю, все одно попадалово гарантоване.
І вимальовується така історія.
Звичайно батько як нап'ється, так і починає жінку ганять по хаті. Цього разу втекла вона до літньої кухні спати. А вранці не побігла курей кормити, а зачаїлась в засідці.
Батько проспався, виповз на ганок, та й почимчикував до окремо стоячого санвузла в кінці двору. Мати в кухні порахувала до десяти, поки він штани спустить, прихватила пусте відро і кинулась слідом.
- Я ссобі тільки-но присів і розслабився, - каже батько, - як двері розчахуются, ця зараза залітає з вулиці - і по морді. З лівої, з правої, з лівої, з правої... А потім вискочила і назад з відром. Ще й на голову відро мені наділа.
Віриш, синку, німці так не били.
Доста, більше я з нею не воюю, все одно попадалово гарантоване.